вкорінений — Орфографічний словник української мови

вкорінений — [ўкоур'інеинией] = укорінений м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
вкорінений — (укорінений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вкоренити. Великий тлумачний словник сучасної мови
вкорінений — ВКОРІ́НЕНИЙ (УКОРІ́НЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до вкорени́ти і вкорі́нити. Болотяне літепло хлиснуло через халяви, тоді повісив [Богдан] рушницю на шию, гойднувся вбік, хапнув за міцно вкорінений кущ рогози (Є. Словник української мови у 20 томах
вкорінений — ВКОРІ́НЕНИЙ (УКОРІ́НЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вкорени́ти. Розмножують суниці вкоріненими розетками, що утворюються на однорічних пагонах — вусах (Сад. і ягідн. Словник української мови в 11 томах