вкорінений

ВКОРІ́НЕНИЙ (УКОРІ́НЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вкорени́ти.

Розмножують суниці вкоріненими розетками, що утворюються на однорічних пагонах — вусах (Сад. і ягідн., 1957, 26);

Обов’язок вдячності так був глибоко вкорінений у наших рицарських предків, що й Тугар Вовк не міг від нього виламатися [його обійти] (Фр., VI, 1951, 21).

Значення в інших словниках

1. вкорінений — вкорі́нений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вкорінений — [ўкоур'інеинией] = укорінений м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. вкорінений — (укорінений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вкоренити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вкорінений — ВКОРІ́НЕНИЙ (УКОРІ́НЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до вкорени́ти і вкорі́нити. Болотяне літепло хлиснуло через халяви, тоді повісив [Богдан] рушницю на шию, гойднувся вбік, хапнув за міцно вкорінений кущ рогози (Є.  Словник української мови у 20 томах