воляр

воля́р 1

іменник чоловічого роду, істота

той, хто доглядає воли

воля́р 2

іменник чоловічого роду

рослина

Значення в інших словниках

1. воляр — -а, ч. Те саме, що воловик 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. воляр — ВОЛЯ́Р, а́, ч. Те саме, що волови́к 1. Он два пастухи зійшлися – далеко їх видко. “Наш” зіперся на свою ґирлиґу і стоїть у мальовничій позі; сардак трохи вітер одвіває.  Словник української мови у 20 томах
3. воляр — ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал.  Словник синонімів української мови
4. воляр — Воля́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м; -лярі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. воляр — ВОЛЯ́Р, а́, ч. Те саме, що волови́к 1. Почав воляр трубить (Сл. Гр.); Оксен проводив засідання правління по-своєму. Він не обмежувався одними лише членами правління, а радо приймав усіх, хто бажав бути присутнім, так що на засіданні були і волярі...  Словник української мови в 11 томах
6. воляр — Воляр, -ра м. Воловій пастухъ. Kolb. І. 68. Ай лем почав воляр трубить, почало ся дівча будить. Гол. IV. 519.  Словник української мови Грінченка