воротій

вороті́й

іменник чоловічого роду, істота

ірон.

Значення в інших словниках

1. воротій — -я, ірон., рідко. Те саме, що верховод I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. воротій — ВОРОТІ́Й, я́, ірон., рідко. Те саме, що верхово́д¹. На он ту неділю, або й серед тижня – сход. З району покличемо, щоб наші воротії не зірвали (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
3. воротій — ВОРОТІ́Й, я, ірон., рідко. Те саме, що верхово́д¹. На он ту неділю, або й серед тижня — сход. З району покличемо, щоб наші воротії не зірвали (Головко, II, 1957, 85).  Словник української мови в 11 томах