відмітати —
-аю, -аєш, недок., відмести, -ету, -етеш; мин. ч. відмів, -мела, -мело; мн. відмели; док., перех. 1》 Мести що-небудь від чогось. 2》 перен. Відкидати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відмітати —
ВІДМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. відмі́в, мела́, ло́; док., що. 1. Мести що-небудь від чогось. – В нас сьогодні так, неначеб мало щось велике статися, – сказала одна з домашніх дівчат...
Словник української мови у 20 томах
відмітати —
ВІДКИДА́ТИ (про погляд, теорію тощо — не визнавати чогось, не приймати чогось), ВІДХИЛЯ́ТИ, ВІДМІТА́ТИ рідше. — Док.: відки́нути, відхили́ти, відмести́. Кожне людське покоління приносить щось нове, своє — і відкидає щось старе (М.
Словник синонімів української мови
відмітати —
ВІДМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. відмі́в, мела́, ло́; мн. відмели́; док., перех. 1. Мести що-небудь від чогось.
Словник української мови в 11 томах
відмітати —
Відмітати, -таю, -єш сов. в. відмести, -ту, -теш, гл. 1) Отметать, отмести. 2) Отбрасывать, отбросить. Що відмітаємо в час літній ногами, тоє з охотою б взімі і руками. Ном. № 559.
Словник української мови Грінченка