Значення в інших словниках
-
відпуст —
Ві́дпуст: — богомілля для відпущення гріхів, проща [XI] — богомілля, проща [4;XII] — проща («відпускають» гріхи); відпустове місце: місце, куди ходили на прощу [VII] — проща [21;51;II,IV;VI] — релігійне свято...
Словник з творів Івана Франка
-
відпуст —
Ві́дпуст, церк. Проща, відпущення гріхів, храм (свято). Великий тиждень, званий також тижнем муки Христа, або тижнем відпусту, бо в нім приступали давно (та й тепер) грішники до сповіди і св. причастія (Б., 1895, 13, 4) // пол. odpust — відпуст, храмове свято.
Українська літературна мова на Буковині
-
відпуст —
Відпустова молитва; (гріхів) відпущення, прощення, дарування.
Словник синонімів Караванського
-
відпуст —
І рідко одпуст Коротка молитва священнослужителя наприкінці кожного богослужіння, змістом якої є прославлення священної особи чи події, що їй було присвячене богослужіння
Словник церковно-обрядової термінології
-
відпуст —
-у, ч., церк. 1》 Молитва, якою відпускаються гріхи. 2》 Місцевий церковний обряд, під час якого масово відпускаються гріхи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відпуст —
ВІ́ДПУСТ, у, ч., рел.-церк. 1. У православ'ї – благословіння парафіян на вихід із церкви по закінченні відправи. О. Яким тільки що відпуст прочитав (А. Свидницький); Євангеліє читає настоятель, повернувшись обличчям до людей.
Словник української мови у 20 томах
-
відпуст —
ВІ́ДПУСТ, у, ч., церк. 1. Молитва, якою відпускаються гріхи. О. Яким тільки що відпуст прочитав (Свидн., Люборацькі, 1955, 132). 2. Місцевий церковний обряд, під час якого масово відпускаються гріхи.
Словник української мови в 11 томах
-
відпуст —
Відпуст, -ту м. Отпущеніе грѣховъ, разрѣшеніе. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. на відпуст ходити. Ходить на богомолье. З дитиною на відпуст, а з лихою долею на весілля. Ном. № 8109.
Словник української мови Грінченка