Значення в інших словниках
-
відстаючий —
Відстаючий — що (котрий, який) відстає — відсталий «У нашому колективі не повинно бути відстаючих!» — читаємо в районній газеті й бачимо потребу виправити неприродне для української мови слово відстаючих.
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
-
відстаючий —
-а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до відставати 6).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відстаючий —
ВІДСТАЮ́ЧИЙ, а, е. Який відстає (у 2, 3, 5 знач.). Хто, було, не приготує уроку.., того вчитель карав, залишаючи в класі по закінченні занять на одну-дві години. Відстаючий учень мусив за цей час вивчити, чого не знав (Є. Доломан); // у знач. ім.
Словник української мови у 20 томах
-
відстаючий —
ВІДСТАЮ́ЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до відстава́ти 6. Висока комуністична свідомість проявилась у чудовому почині Валентини Гаганової, яка перейшла на роботу з передової у відстаючу бригаду (Ком. Укр. 7, 1961, 21).
Словник української мови в 11 томах