відстаючий
ВІДСТАЮ́ЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до відстава́ти 6.
Висока комуністична свідомість проявилась у чудовому почині Валентини Гаганової, яка перейшла на роботу з передової у відстаючу бригаду (Ком. Укр. 7, 1961, 21).
Словник української мови (СУМ-11)