Значення в інших словниках
-
відсіч —
-і, ж. 1》 Рішучий опір кому-небудь. 2》 Різка відповідь, гостре заперечення. Давати відсіч.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відсіч —
ВІ́ДСІЧ, і, ж. 1. Рішучий опір, протидія кому-небудь. Він відчув настороженість валіде і зрозумів, що вона зготовилася на випадок чого і до відсічі, і до помсти (П.
Словник української мови у 20 томах
-
відсіч —
дава́ти / да́ти ві́дсіч кому, чому. 1. Рішуче протидіяти кому-, чому-небудь. Тоталітарна ідея — народити націю войовничих фанатиків..
Фразеологічний словник української мови
-
відсіч —
О́ПІР (протидія кому-, чому-небудь; боротьба з кимось, чимось), СПРО́ТИВ, ОПЕРТЯ́ рідше, ПЕРЕКІ́Р розм.; ВІ́ДСІЧ (рішуча протидія силою).
Словник синонімів української мови
-
відсіч —
Ві́дсіч і о́дсіч, -чі, -чі, -ччю о́дсіч і ві́дсіч, -чі, -чі, -ччю; -січі, -чей
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
відсіч —
ВІ́ДСІЧ, і, ж. 1. Рішучий опір кому-небудь. Відсіч ворогові на війні — з-поміж інших умов — вимагає від бійців швидкості й натиску (Тич., III, 1957, 176); Богун, не гаючись, готувався до відсічі (Кач., Вибр., 1953, 112).
Словник української мови в 11 томах
-
відсіч —
Відсіч, -чі ж. Отраженіе нападенія, отпоръ. Давали таки добру одсіч харцизякам. К. ЧР. 358.
Словник української мови Грінченка