вікувати —
Вік вікувати, жити, жити-поживати, топтати ряст, держатися на світі.
Словник синонімів Караванського
вікувати —
-ую, -уєш, недок. Проживати свій вік; жити. || Довго перебувати, жити де-небудь. || перен. Завжди, постійно перебувати, знаходитися де-небудь (про предмети).
Великий тлумачний словник сучасної мови
вікувати —
ВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Проживати свій вік; жити. То так він і жив собі, й добре йому велося все: .. вікував він собі гарненько з дочкою (Марко Вовчок); – Хіба .. так удовицею й вікуватимеш? (Є.
Словник української мови у 20 томах
вікувати —
вік вікува́ти / звікува́ти. 1. де. Жити де-небудь усе життя. — Тільки в мене й роду, що був син. А я одна вік свій звікувала у своїй хаті (І. Нечуй-Левицький); — Е-е,— скрипів Галатин,— перебратись не штука. А тільки ж я вік свій тут звікував (Є. Гуцало).
Фразеологічний словник української мови
вікувати —
ЖИ́ТИ (бути живим), ІСНУВА́ТИ, ЖИВОТІ́ТИ заст.; ЗДРА́СТУВАТИ, ДИ́ХАТИ розм. (бути живим і здоровим); ВІКУВА́ТИ, ПОЖИВА́ТИ розм. (проживати свій вік). Недовго жив він на віку (В.
Словник синонімів української мови
вікувати —
ВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Проживати свій вік; жити. То так він і жив собі, й добре йому велося все: .. вікував він собі гарненько з дочкою (Вовчок, І, 1955, 310); — Хіба.. так удовицею й вікуватимеш? (Є. Кравч., Квіти..
Словник української мови в 11 томах
вікувати —
Вікува́ти, -ку́ю, -єш гл. Проводить жизнь. Уже ж мені у тебе не вік вікувати, тільки одну та ніченьку переночувати. Мет. Паничі не вікуватимуть на чужині, приїдуть. МВ.
Словник української мови Грінченка