вікувати
ЖИ́ТИ (бути живим), ІСНУВА́ТИ, ЖИВОТІ́ТИ заст.; ЗДРА́СТУВАТИ, ДИ́ХАТИ розм. (бути живим і здоровим); ВІКУВА́ТИ, ПОЖИВА́ТИ розм. (проживати свій вік). Недовго жив він на віку (В. Сосюра); Тільки пострілами міг він окликнутись до живих, дати їм знати про себе, що він є, існує, живе (О. Гончар); — Я буду любити тебе довіку, доки стоятиме земля, животітимуть люди.., — сказав Громовик (І. Нечуй-Левицький); (Семен:) Що ж бабуся твоя, чи здрастують ще? (М. Кропивницький); Навіть задумую.. їхати на.. купелі весною. Як можу, так і кручу, аби ще дихати (В. Стефаник); — Лучче мені вмерти, як без неї вікувати (Марко Вовчок); Пархоме, не мудруй!.. Що викувала вже зозуля — поживай! А більше — шкода, що й бажаєш... (П. Гулак-Артемовський).
ЖИ́ТИ (вести життя в якийсь спосіб), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ зі сл. життя, ВІКУВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу); МА́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., ЖИ́ТИСЯ безос., розм., ПОВО́ДИТИСЯ безос., розм. — Док.: прожи́ти, провести́, звікува́ти, пробу́ти, пожи́ти, повести́ся. Їж хліб з сіллю, з водою, живи правдою святою (прислів'я); — Ні, моя ясочко, проживай веселою (Марко Вовчок); Більшу половину життя Олександр Павлович взагалі провів у наукових подорожах (Я. Гримайло); Ти ж ще молода, при здоров'ї.. Хіба.. так удовицею й вікуватимеш? (Є. Кравченко); Два роки вона пробула без мужа з малою дитиною на руках (С. Чорнобривець); Тесть був чоловік небагатий, але мався трохи ліпше, ніж мій небіжчик батько (І. Муратов); (Чумакова мати:) Добрий вечір, стара ненько, Чи здорова поживаєш? (С. Руданський); Жилося Давидові хоч і тяжко, але весело (М. Стельмах); В Петербурзі їй поводилось не зле (Леся Українка).
Словник синонімів української мови