Значення в інших словниках
-
Вінчання —
див. Таїнство Вінчання
Словник церковно-обрядової термінології
-
вінчання —
-я, с. Здійснення шлюбного церковного обряду.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вінчання —
ВІНЧА́ННЯ, я, с. 1. Здійснення шлюбного церковного обряду. В неділю після вінчання йшла з церкви Нимидора.., весела й щаслива (І. Нечуй-Левицький); Вінчання спізнилося о цілі [аж на] дві години.
Словник української мови у 20 томах
-
вінчання —
Ві́нча́ння, -ння, -нню, -нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вінчання —
ВІНЧА́ННЯ, я, с. Здійснення шлюбного церковного обряду. В неділю після вінчання йшла з церкви Нимидора.., весела й щаслива (Н.-Лев., II, 1956,181); [Шумейко:] А пам’ятаєте, як я у вас за боярина був та попові не додав карбованця за вінчання? (Мик., І, 1957, 507).
Словник української мови в 11 томах
-
вінчання —
Вінчання, -ня с. Вѣнчаніе. Май має, коса грає, од вінчанім йдучи. н. п.
Словник української мови Грінченка