геп — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

геп — I виг., розм. Уживається як присудок за знач. гепати, гепатися, гепнути, гепнутися. II -а, ч., фін. Різниця між величиною чутливих до змін ставки процента активів і пасивів банку, що підлягають переоцінці або погашенню до певного терміну. Великий тлумачний словник сучасної мови
геп — ГЕП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. ге́пати, ге́патися, ге́пнути, ге́пнутися. Грицько ухопив ґерлиґу. – А куди?.. куди!.. – закричав. Та – геп! ґерлиґою по горобенятах... (Панас Мирний); Яків мій зрадів та, як дурень з печі, в ноги їй геп!... Словник української мови у 20 томах
геп — див. падати Словник синонімів Вусика
геп — ГЕП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. ге́пати, ге́патися, ге́пнути, ге́пнутися. Грицько ухопив герлигу. — А куди?.. куди!.. — закричав. Та — геп!... Словник української мови в 11 томах
геп — Геп меж. Звукоподражаніе паденію или удару; шлепъ. Кінь спіткнувся, а він геп у саму калюжу. Ген об землю! Ном. № 6645. Словник української мови Грінченка