Значення в інших словниках
-
герб —
(держави) емблема, символ, знак; (України) тризуб.
Словник синонімів Караванського
-
герб —
-а, ч. Відмітний символічний знак держави, міста, дворянського роду або окремої особи тощо, зображений на прапорах, монетах, печатках, документах і т. ін. Державний герб — офіційна емблема держави.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
герб —
ГЕРБ, а́, ч. Символічний знак держави, міста, дворянського роду або окремої особи тощо, зображуваний на прапорах, монетах, печатках, документах і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
-
герб —
(польс. herb, від нім. Erbe – спадщина) знак держави, міста чи роду.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
герб —
Усталений згідно з певними правилами символ осіб, родин, корпорацій, міст, провінцій або держав; у Зх. Європі з XII ст., основні елементи г.: покритий барвою щит зі знаком символу, шолом, а також клейноди.
Універсальний словник-енциклопедія
-
герб —
Герб, -ба́; герби́, -бі́в (нім.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
герб —
ГЕРБ, а́, ч. Відмітний символічний знак держави, міста, дворянського роду або окремої особи тощо, зображений на прапорах, монетах, печатках, документах і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
-
герб —
рос. герб (від польск. herb, від нім. Erbe- спадщина) — знак держави, міста, роду.
Eкономічна енциклопедія
-
герб —
Герб, -бу м. Гербъ. ЗОЮР. І. 317. Блищали мідяні позолотисті герби на ридвані. К. ЧР. 54. Од Припети й до Синюхи вславили себе Обухи, та й не злотом рабованим, не гонором купованим, не гербами-клейнодами, а своїми пригодами. К. Досв. 113.
Словник української мови Грінченка