голиш

голи́ш 1

іменник чоловічого роду

круглий гладкий камінець

голи́ш 2

іменник чоловічого роду, істота

про вбогу людину

арх., зневажл.

Значення в інших словниках

1. голиш — -а, ч. 1》 Круглий гладкий камінець. 2》 перен., заст., зневажл. Про вбогу людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. голиш — ГОЛИ́Ш, а́, ч. 1. Круглий гладкий камінець; голяк. Тиша. І тільки від моря чути час од часу мовби гарматні вибухи та скрегіт каміння – голишів (А.  Словник української мови у 20 томах
3. голиш — див. бідний  Словник синонімів Вусика
4. голиш — ГОЛИ́Ш, а́, ч. 1. Круглий гладкий камінець. Істотне місце в господарстві Усатівського поселення мало лиманне і морське рибальство, про що свідчать знахідки кам’яних грузил для сітей з окатаних голишів (Археол., VIII, 1959, 97); Тиша.  Словник української мови в 11 томах
5. голиш — Голиш, -ша м. 1) Бѣднякъ, голышъ. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу. Чуб. V. 583. Добре в кого є худібка..., а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106. 2) раст. Salvia nutans L. ЗЮЗО. І. 135. 3) Камышъ, скошенный зимою. Мнж. 178.  Словник української мови Грінченка