голиш
Голиш, -ша
м.
1) Бѣднякъ, голышъ. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу. Чуб. V. 583. Добре в кого є худібка..., а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106.
2) раст. Salvia nutans L. ЗЮЗО. І. 135.
3) Камышъ, скошенный зимою. Мнж. 178.
Словник української мови Грінченка