голиш

ГОЛИ́Ш, а́, ч.

1. Круглий гладкий камінець.

Істотне місце в господарстві Усатівського поселення мало лиманне і морське рибальство, про що свідчать знахідки кам’яних грузил для сітей з окатаних голишів (Археол., VIII, 1959, 97);

Тиша. І тільки від моря чути час од часу мовби гарматні вибухи та скрегіт каміння — голишів (Головко, І, 1957, 473).

2. перен., заст., зневажл. Про вбогу людину.

Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу (Чуб., V, 1874, 583).

Значення в інших словниках

1. голиш — голи́ш 1 іменник чоловічого роду круглий гладкий камінець голи́ш 2 іменник чоловічого роду, істота про вбогу людину арх., зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. голиш — -а, ч. 1》 Круглий гладкий камінець. 2》 перен., заст., зневажл. Про вбогу людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голиш — ГОЛИ́Ш, а́, ч. 1. Круглий гладкий камінець; голяк. Тиша. І тільки від моря чути час од часу мовби гарматні вибухи та скрегіт каміння – голишів (А.  Словник української мови у 20 томах
4. голиш — див. бідний  Словник синонімів Вусика
5. голиш — Голиш, -ша м. 1) Бѣднякъ, голышъ. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу. Чуб. V. 583. Добре в кого є худібка..., а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106. 2) раст. Salvia nutans L. ЗЮЗО. І. 135. 3) Камышъ, скошенный зимою. Мнж. 178.  Словник української мови Грінченка