Значення в інших словниках
-
головництво —
-а, с. 1》 У Давній Русі – грошовий викуп, що його сплачує убивця (головник) родичам вбитого. 2》 діал. Кримінальний злочин; кримінальщина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
головництво —
ГОЛО́ВНИЦТВО, а, с., зах. Кримінальний злочин. Від тої годиноньки, як головництво сталося, вона без ума (Ю. Федькович); – Люди, опам'ятайте мене, божевільну, бо ще головництво нароблю (П. Козланюк); Вепрові шкода стало Веселого Долу, і він пішов на головництво – укоротив віку Жаданові (Д. Міщенко).
Словник української мови у 20 томах
-
головництво —
ЗЛО́ЧИН (суспільно небезпечна дія, що чинить, заподіює зло людям), ЗЛОЧИ́НСТВО, ЗЛОДІЯ́ННЯ книжн., ПЕРЕ́СТУП заст.; КРИМІНА́Л розм., КРИМІНА́ЛЬЩИНА розм., ГОЛО́ВНИЦТВО діал. (карний злочин). — Нема в злочині геройства. Є тільки сором і ганьба (О.
Словник синонімів української мови
-
головництво —
ГОЛО́ВНИЦТВО, а, с., діал. Кримінальний злочин; кримінальщина. Від тої годиноньки, як головництво сталося, вона без ума (Федьк., Буковина, 1950, 93); — Люди, опам’ятайте мене, божевільну, бо ще головництво нароблю (Козл., Ю. Крук, 1957, 75).
Словник української мови в 11 томах
-
головництво —
Головництво, -ва с. Уголовное преступленіе, уголовщина, убійство. Шух. І. 33. Від тої годиноньки, як головництво сталося, вона без ума. Федьк.
Словник української мови Грінченка