головництво
ГОЛО́ВНИЦТВО, а, с., зах.
Кримінальний злочин.
Від тої годиноньки, як головництво сталося, вона без ума (Ю. Федькович);
– Люди, опам'ятайте мене, божевільну, бо ще головництво нароблю (П. Козланюк);
Вепрові шкода стало Веселого Долу, і він пішов на головництво – укоротив віку Жаданові (Д. Міщенко).
Словник української мови (СУМ-20)