голосільниця —
-і, ж., заст. Жінка, яка голосить над покійником, тужить за ним.
Великий тлумачний словник сучасної мови
голосільниця —
ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж., заст. Жінка, яка голосить, причитає над покійником. Жони голосили й голосили. Біла стариця .. з'явилася посеред голосільниць несподівано (І. Білик); * У порівн. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (З. Тулуб).
Словник української мови у 20 томах
голосільниця —
ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ заст. (жінка, яка голосить над небіжчиком), ТУЖІ́ЛЬНИЦЯ заст., ЖАЛІБНИ́ЦЯ заст., ПЛА́КАЛЬНИЦЯ заст., ПЛА́ЧНИЦЯ заст., ПЛА́ЧКА діал. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (З.
Словник синонімів української мови
голосільниця —
ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж., заст. Жінка, яка голосить, причитає над покійником. *У порівн. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосіль-ниця на похороні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 19).
Словник української мови в 11 томах