голосільниця

ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж., заст.

Жінка, яка голосить, причитає над покійником.

Жони голосили й голосили. Біла стариця .. з'явилася посеред голосільниць несподівано (І. Білик);

* У порівн. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. голосільниця — голосі́льниця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. голосільниця — -і, ж., заст. Жінка, яка голосить над покійником, тужить за ним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голосільниця — ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ заст. (жінка, яка голосить над небіжчиком), ТУЖІ́ЛЬНИЦЯ заст., ЖАЛІБНИ́ЦЯ заст., ПЛА́КАЛЬНИЦЯ заст., ПЛА́ЧНИЦЯ заст., ПЛА́ЧКА діал. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (З.  Словник синонімів української мови
4. голосільниця — ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж., заст. Жінка, яка голосить, причитає над покійником. *У порівн. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосіль-ниця на похороні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 19).  Словник української мови в 11 томах