голосівка

ГОЛОСІ́ВКА, и, ж., заст., лінгв.

Голосний звук.

Наша мова (в основному своєму діалекті) має тільки чисті, виразні голосівки (В. Самійленко);

– Або штраф, або в Миргороді я в Депеу [ДПУ] вас здам! Зачувши це неприємне збіговисько голосівок накінці, Лео Гельдфані миттю розкрив гаманця й одрахував гроші (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. голосівка — голосі́вка іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. голосівка — -и, ж., заст. Голосний звук.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голосівка — ГОЛОСНИ́Й ім. (звук), ГОЛОСІ́ВКА заст. Сполучний голосний; Наша мова (в основному своєму діалекті) має тільки чисті, виразні голосівки (В. Самійленко).  Словник синонімів української мови
4. голосівка — Голосі́вка, -вки, -вці; -вки, -вок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. голосівка — ГОЛОСІ́ВКА, и, ж., заст. Голосний звук. Наша мова (в основному своєму діалекті) має тільки чисті, виразні голосівки (Сам., II, 1958, 365).  Словник української мови в 11 томах