голосільниця
ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж., заст. Жінка, яка голосить, причитає над покійником.
*У порівн. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосіль-ниця на похороні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 19).
Словник української мови (СУМ-11)