голосільниця

ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ заст. (жінка, яка голосить над небіжчиком), ТУЖІ́ЛЬНИЦЯ заст., ЖАЛІБНИ́ЦЯ заст., ПЛА́КАЛЬНИЦЯ заст., ПЛА́ЧНИЦЯ заст., ПЛА́ЧКА діал. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (З. Тулуб); Обряди були занедбані.. Люди вже помирали без тужільниць (переклад М. Лукаша); Мати Ахілла й Мемнона — обидві дітей оплакали: Навіть великих богинь горе стріває в житті, — Так розпускай же і ти, жалібнице Елегіє, коси:.. Вмер твій коханий співець (М. Зеров); За домовиною — плакальниці, в середині дівчина, "що чарів не знала", в жалобі (С. Васильченко); У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця (А. Головко); — В землю йде... не повернеться ніколи!.. — відповідали жалісливим, протяжним голосом плачки (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. голосільниця — голосі́льниця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. голосільниця — -і, ж., заст. Жінка, яка голосить над покійником, тужить за ним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голосільниця — ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж., заст. Жінка, яка голосить, причитає над покійником. Жони голосили й голосили. Біла стариця .. з'явилася посеред голосільниць несподівано (І. Білик); * У порівн. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
4. голосільниця — ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж., заст. Жінка, яка голосить, причитає над покійником. *У порівн. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосіль-ниця на похороні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 19).  Словник української мови в 11 томах