Орфографічний словник української мови

гонорарник

гонора́рник

іменник чоловічого роду, істота

зневажл.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. гонорарник — -а, ч., зневажл. Той, хто прагне одержувати надмірно великі гонорари, працює лише заради гонорару.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гонорарник — ГОНОРА́РНИК, а, ч., зневажл. Той, хто прагне одержувати якомога більші гонорари, працює лише заради гонорару. Збагнути може серце чуле, Де гонорарник, де поет (Д.  Словник української мови у 20 томах
  3. гонорарник — ГОНОРА́РНИК, а, ч., зневажл. Той, хто прагне одержувати надмірно великі гонорари, працює лише заради гонорару. Збагнути може серце чуле, Де гонорарник, де поет (Павл., Бистрина, 1959, 119).  Словник української мови в 11 томах