гонорарник
ГОНОРА́РНИК, а, ч., зневажл.
Той, хто прагне одержувати якомога більші гонорари, працює лише заради гонорару.
Збагнути може серце чуле, Де гонорарник, де поет (Д. Павличко);
Бути членом журі на конкурсі кіносценаристів – праця важка: серед великої кількості халтурників та гонорарників потрібно відшукати справжнього генія (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)