гонорарник

гонора́рник

-а, ч., зневажл.

Той, хто прагне одержувати надмірно великі гонорари, працює лише заради гонорару.

Значення в інших словниках

1. гонорарник — гонора́рник іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. гонорарник — ГОНОРА́РНИК, а, ч., зневажл. Той, хто прагне одержувати якомога більші гонорари, працює лише заради гонорару. Збагнути може серце чуле, Де гонорарник, де поет (Д.  Словник української мови у 20 томах
3. гонорарник — ГОНОРА́РНИК, а, ч., зневажл. Той, хто прагне одержувати надмірно великі гонорари, працює лише заради гонорару. Збагнути може серце чуле, Де гонорарник, де поет (Павл., Бистрина, 1959, 119).  Словник української мови в 11 томах