гонорарник

ГОНОРА́РНИК, а, ч., зневажл. Той, хто прагне одержувати надмірно великі гонорари, працює лише заради гонорару.

Збагнути може серце чуле, Де гонорарник, де поет (Павл., Бистрина, 1959, 119).

Значення в інших словниках

1. гонорарник — гонора́рник іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. гонорарник — -а, ч., зневажл. Той, хто прагне одержувати надмірно великі гонорари, працює лише заради гонорару.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гонорарник — ГОНОРА́РНИК, а, ч., зневажл. Той, хто прагне одержувати якомога більші гонорари, працює лише заради гонорару. Збагнути може серце чуле, Де гонорарник, де поет (Д.  Словник української мови у 20 томах