горобчиха —
-и, ж., розм. Самка горобця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
горобчиха —
ГОРОБЧИ́ХА, и, ж., розм. Самка горобця. – Я он скільки горобенят драв і ні разу не бачив, щоб горобчиха або горобець плакали (С. Черкасенко); Все своє життя Чирик прожив безтурботно: їжа сама йшла йому до дзьоба...
Словник української мови у 20 томах
горобчиха —
ГОРОБЧИ́ХА, и, ж., розм. Самка горобця. Все своє життя Чирик прожив безтурботно: їжа сама йшла йому до дзьоба, а мешкали вони зі своєю горобчихою і виводили горобенят під дахом старої дачі (Збан., Мор. чайка, 1959, 224).
Словник української мови в 11 томах
горобчиха —
Горобчиха, -хи ж. = горобка. П'ять горобчих, а потирі горобця, — виходе, що одній горобчисі нема пари. Мнж. 86.
Словник української мови Грінченка