Значення в інших словниках
-
горобчиха —
горобчи́ха іменник жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
горобчиха —
ГОРОБЧИ́ХА, и, ж., розм. Самка горобця. – Я он скільки горобенят драв і ні разу не бачив, щоб горобчиха або горобець плакали (С. Черкасенко); Все своє життя Чирик прожив безтурботно: їжа сама йшла йому до дзьоба...
Словник української мови у 20 томах
-
горобчиха —
Горобчи́ха, -хи, -сі; -чи́хи, -чи́х
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
горобчиха —
ГОРОБЧИ́ХА, и, ж., розм. Самка горобця. Все своє життя Чирик прожив безтурботно: їжа сама йшла йому до дзьоба, а мешкали вони зі своєю горобчихою і виводили горобенят під дахом старої дачі (Збан., Мор. чайка, 1959, 224).
Словник української мови в 11 томах
-
горобчиха —
Горобчиха, -хи ж. = горобка. П'ять горобчих, а потирі горобця, — виходе, що одній горобчисі нема пари. Мнж. 86.
Словник української мови Грінченка