горобчиха
ГОРОБЧИ́ХА, и, ж., розм. Самка горобця.
Все своє життя Чирик прожив безтурботно: їжа сама йшла йому до дзьоба, а мешкали вони зі своєю горобчихою і виводили горобенят під дахом старої дачі (Збан., Мор. чайка, 1959, 224).
Словник української мови (СУМ-11)