гілкуватий — Орфографічний словник української мови

гілкуватий — -а, -е. Який має гілки. Великий тлумачний словник сучасної мови
гілкуватий — ГІЛКУВА́ТИЙ, а, е. Який має багато гілок. Збирання коріандру і тмину непереобладнаними комбайнами малоефективне через намотування гілкуватих стебел на бітер (з наук. літ.); Коренева система зернобобових культур стрижневого типу, гілкувата, здатна глибоко проникати у ґрунт (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
гілкуватий — ГІЛКУВА́ТИЙ, а, е. Який має гілки. Збирання [коріандру і тмину] непереобладнаними комбайнами дає малий виробіток через намотування гілкуватих стебел на бітер (Ол. та ефір. культ., 1956, 280). Словник української мови в 11 томах