гілкуватий
ГІЛКУВА́ТИЙ, а, е. Який має гілки.
Збирання [коріандру і тмину] непереобладнаними комбайнами дає малий виробіток через намотування гілкуватих стебел на бітер (Ол. та ефір. культ., 1956, 280).
Словник української мови (СУМ-11)ГІЛКУВА́ТИЙ, а, е. Який має гілки.
Збирання [коріандру і тмину] непереобладнаними комбайнами дає малий виробіток через намотування гілкуватих стебел на бітер (Ол. та ефір. культ., 1956, 280).
Словник української мови (СУМ-11)