Значення в інших словниках
-
давлючий —
-а, -е, розм. 1》 Який давить. 2》 Який важко проковтнути (про їжу).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
давлючий —
ДАВЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який давить. У Глущука до горла підкотився гарячий давлючий клубок (Чорн., Визвол. земля, 1950, 10); Розібрав його кашель такий давлючий, що аж сльози з очей покотилися (Чаб., Балкан. весна, 1960, 455).
Словник української мови в 11 томах
-
давлючий —
Давлючий, -а, -е Трудно проглатываемый (о пищѣ). см. давучий.
Словник української мови Грінченка