давлючий

Давлючий, -а, -е

Трудно проглатываемый (о пищѣ). см. давучий.

Значення в інших словниках

1. давлючий — давлю́чий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. давлючий — -а, -е, розм. 1》 Який давить. 2》 Який важко проковтнути (про їжу).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. давлючий — ДАВЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який давить. У Глущука до горла підкотився гарячий давлючий клубок (Чорн., Визвол. земля, 1950, 10); Розібрав його кашель такий давлючий, що аж сльози з очей покотилися (Чаб., Балкан. весна, 1960, 455).  Словник української мови в 11 томах