двобійник

двобі́йник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. двобійник — -а, ч. Учасник двобою (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. двобійник — ДВОБІ́ЙНИК, а, ч. Учасник двобою (у 1 знач.). Уклонившись двобійникам, Філіпп, не мовлячи й слова, простяг владиці.. рембрандтівський образок (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 255); Плащі двобійники зняли І пістолети підняли (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 154).  Словник української мови в 11 томах