двобійник

ДВОБІ́ЙНИК, а, ч. Учасник двобою (у 1 знач.).

Уклонившись двобійникам, Філіпп, не мовлячи й слова, простяг владиці.. рембрандтівський образок (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 255);

Плащі двобійники зняли І пістолети підняли (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 154).

Значення в інших словниках

1. двобійник — двобі́йник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. двобійник — -а, ч. Учасник двобою (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови