двобічний
ДВОБІ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що двосторо́нній.
Квартальна забудова села може бути.. трибічною і двобічною (Колг. енц., II, 1956, 292);
Рушниковим двобічним швом вишивають декоративні речі побуту (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 66);
— Хіба не з енергії та наполегливості Семена Ларивоновича їхня МТС вже має двобічний радіозв’язок з бригадами? (Ю. Янов., І, 1958, 440).
Словник української мови (СУМ-11)