Значення в інших словниках
-
дзвенючий —
дзвенячий, -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до дзвеніти 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дзвенючий —
ДЗВІНКИ́Й (про звук, голос, сміх тощо — який звучить високо, чітко і сильно), ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, МЕТАЛЕ́ВИЙ, ГОЛОСИ́СТИЙ рідше, ТРЕМКИ́Й розм.; СРІБЛЯ́СТИЙ, СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ (мелодійний, чистого звучання).
Словник синонімів української мови
-
дзвенючий —
ДЗВЕНЮ́ЧИЙ див. дзвеня́чий.
Словник української мови в 11 томах