Значення в інших словниках дзвенючий — дзвеню́чий прикметник Орфографічний словник української мови дзвенючий — дзвенячий, -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до дзвеніти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови дзвенючий — ДЗВІНКИ́Й (про звук, голос, сміх тощо — який звучить високо, чітко і сильно), ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, МЕТАЛЕ́ВИЙ, ГОЛОСИ́СТИЙ рідше, ТРЕМКИ́Й розм.; СРІБЛЯ́СТИЙ, СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ (мелодійний, чистого звучання). Словник синонімів української мови