дзвенькіт

ДЗВЕ́НЬКІТ, коту, ч., діал. Те саме, що дзве́нькання.

За столом стояла тиша, порушувана тільки тихим дзвенькотом виделок і ножів (Собко, Біле полум’я, 1952, 91).

Значення в інших словниках

1. дзвенькіт — дзве́нькіт іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. дзвенькіт — -коту, ч., діал. Те саме, що дзвенькання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзвенькіт — див. звучання  Словник синонімів Вусика