доброволець —
Волонтер, охотник, як ім. охочий.
Словник синонімів Караванського
доброволець —
-льця, ч. Той, хто вступає в армію з власного бажання, добровільно. || Той, хто з власної волі береться за виконання яких-небудь обов'язків, якоїсь роботи; волонтер.
Великий тлумачний словник сучасної мови
доброволець —
Охотник, див. охотник
Словник чужослів Павло Штепа
доброволець —
ДОБРОВО́ЛЕЦЬ (той, хто за власним бажанням береться за виконання чогось, зокрема йде до війська), ОХО́ЧИЙ, ОХО́ТНИК заст.; ВОЛОНТЕ́Р заст. (на військовій службі). Повернувся з Європи старший син Івась, котрий пішов в армію добровольцем (О.
Словник синонімів української мови
доброволець —
Доброво́лець, -ві́льця; -ві́льці, -ців, звичайно охо́чий, -чого
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
доброволець —
ДОБРОВО́ЛЕЦЬ, льця, ч. Той, хто вступає в армію з власного бажання, добровільно. Три прийомні і один рідний син Каленика Романовича пішли добровольцями в армію, коли німці почали наближатися до Києва (Сенч., Опов.
Словник української мови в 11 томах