доброволець
ДОБРОВО́ЛЕЦЬ (той, хто за власним бажанням береться за виконання чогось, зокрема йде до війська), ОХО́ЧИЙ, ОХО́ТНИК заст.; ВОЛОНТЕ́Р заст. (на військовій службі). Повернувся з Європи старший син Івась, котрий пішов в армію добровольцем (О. Бердник); З багатьох охочих ми відібрали для прикриття десять чоловік, переважно гарних кулеметників (В. Козаченко); Ми залишили кількох охотників на правдиву смерть, самі ж подалися очеретами вбік і вчасно вискочили з мішка (Ю. Яновський); Загони волонтерів на чолі з Джузеппе Гарібальді висадилися на острові Сицилія (з газети). — Пор. охо́чий.
ОХО́ЧИЙ ім. (той, хто виявляє бажання, готовність до чого-небудь), БАЖА́ЮЧИЙ, ОХО́ТНИК розм. Охочих ходити до школи все більшало (Л. Юхвід); Бажаючі підійти до коменданта штовхалися і терлися, як вівці в загороді (Григорій Тютюнник); — Охотників багацько, а купців мало. Гуртом не спроможетеся телиці купить.., — звернувся Опанас до людей (Л. Яновська). — Пор. доброво́лець.
Словник синонімів української мови