добріти —
ДОБРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм. Ставати, робитися добрим (у 1 знач.). Старий не раз добрів і хвилювався, згадуючи сина і дружину (Стельмах, І, 1962, 404).
Словник української мови в 11 томах
добріти —
Добрі́ти, -рі́ю, -єш гл. Становиться добрымъ, добрѣть.
Словник української мови Грінченка