добріти

ДОБРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм. Ставати, робитися добрим (у 1 знач.).

Старий не раз добрів і хвилювався, згадуючи сина і дружину (Стельмах, І, 1962, 404).

Значення в інших словниках

1. добріти — добрі́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. добріти — [доубр’ітие] -р'ійу, -р'ійеиш  Орфоепічний словник української мови
3. добріти — -ію, -ієш, недок., розм. Ставати, робитися добрим (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. добріти — ДОБРІ́ШАТИ (втрачати попередню суворість, ставати добрішим), ЛАГІДНІ́ТИ, ЛАГІДНІ́ШАТИ, М'Я́КШАТИ, М'Я́КНУТИ, ОБМ'ЯКА́ТИ розм., ДОБРІ́ТИ розм., УЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ (ВЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ) розм. — Док.  Словник синонімів української мови
5. добріти — Добрі́ти, -рі́ю, -єш гл. Становиться добрымъ, добрѣть.  Словник української мови Грінченка