Великий тлумачний словник сучасної мови

добріти

добрі́ти

-ію, -ієш, недок., розм.

Ставати, робитися добрим (у 1 знач.).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. добріти — добрі́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. добріти — [доубр’ітие] -р'ійу, -р'ійеиш  Орфоепічний словник української мови
  3. добріти — ДОБРІ́ШАТИ (втрачати попередню суворість, ставати добрішим), ЛАГІДНІ́ТИ, ЛАГІДНІ́ШАТИ, М'Я́КШАТИ, М'Я́КНУТИ, ОБМ'ЯКА́ТИ розм., ДОБРІ́ТИ розм., УЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ (ВЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ) розм. — Док.  Словник синонімів української мови
  4. добріти — ДОБРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм. Ставати, робитися добрим (у 1 знач.). Старий не раз добрів і хвилювався, згадуючи сина і дружину (Стельмах, І, 1962, 404).  Словник української мови в 11 томах
  5. добріти — Добрі́ти, -рі́ю, -єш гл. Становиться добрымъ, добрѣть.  Словник української мови Грінченка