добрість

ДО́БРІСТЬ, рості, ж. Властивість за знач. до́брий 1.

Добрість і тихість вдачі світились в її ясних оченятах (Н.-Лев., І, 1956, 620);

І стільки добрості було в бабусиному тоні, що Янек голосно розридався (Тулуб, Людолови, І, 1957, 54);

Жовте, безкровне обличчя його рум’яніло, в очах проступала добрість (Логв., Літа.., 1960, 49);

// Чуйне, дружнє ставлення.

— Спасибі ж вам, товариші, за вашу добрість, за вашу послугу (Вас., II, 1959, 173);

Я не смію запідозрити інших причин їхньої добрості до мене (Ю. Янов., II, 1958, 14).

Значення в інших словниках

1. добрість — до́брість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. добрість — Доброта, добросердя, чуйність, привітність, ласка, приязнь, прихильність; У ФР. послуга <н. зроби добрість!>.  Словник синонімів Караванського
3. добрість — -рості, ж. Властивість за знач. добрий 1). || Чуйне, дружнє ставлення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. добрість — див. доброта  Словник синонімів Вусика
5. добрість — I. ЛА́СКА (співчутливе, привітне, доброзичливе ставлення до кого-небудь), ЛАСКА́ВІСТЬ, ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВІСТЬ, ДОБРОТА́, ДО́БРІСТЬ, ЗИЧЛИ́ВІСТЬ, ТЕПЛОТА́, ТЕПЛО́, ТЕПЛІ́НЬ розм., ЖА́ЛУВАННЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. добрість — До́брість, -рости, -рості, -рістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. добрість — Добрість, -рости ж. Доброта. На, та знай мою добрість! Ном. № 4531. Добрості і милосердію Його і міри нема. Кв. II. 1. Я по добрості даю тобі. Н. Вол. у. мати добрість. Быть добрымъ.  Словник української мови Грінченка