Орфографічний словник української мови

докучний

доку́чний

прикметник

рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. докучний — -а, -е, рідко. Те саме, що докучливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. докучний — див. докучливий; нав'язливий  Словник синонімів Вусика
  3. докучний — НАБРИ́ДЛИВИЙ (який набридає своєю одноманітністю, частою повторюваністю, тривалістю тощо), ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  4. докучний — ДОКУ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що доку́чливий. Заглушає [голос жайворонка] докучне сюрчання трав’яних коників (Мирний, II, 1954, 31).  Словник української мови в 11 томах