докучний

доку́чний

-а, -е, рідко.

Те саме, що докучливий.

Значення в інших словниках

1. докучний — доку́чний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. докучний — див. докучливий; нав'язливий  Словник синонімів Вусика
3. докучний — НАБРИ́ДЛИВИЙ (який набридає своєю одноманітністю, частою повторюваністю, тривалістю тощо), ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. докучний — ДОКУ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що доку́чливий. Заглушає [голос жайворонка] докучне сюрчання трав’яних коників (Мирний, II, 1954, 31).  Словник української мови в 11 томах