докучливість

доку́чливість

-вості, ж.

Властивість за знач. докучливий.

Значення в інших словниках

1. докучливість — доку́чливість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. докучливість — ДОКУ́ЧЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. доку́чливий. Присяжний.. просив діда, аби йому вибачив його докучливість, та й відійшов швидко (Черемш., Тв., 1960,233).  Словник української мови в 11 томах